Шість Шість Шість

												
D#m                                                                   A#m G#m
все як в людей - і музика штормом розносить впокоєні гавані
C#                                                          D#m
й вивозять з подвір'я ще вчора живих і смішних
і трійка єдина все попсувала у табелі
і пам'ять що маму тримає усміхнену біля дверей вхідних

F#m,                    
шість шість шість… 
E                                    F#m
цей світ мене за трохи без сліду з’їсть 
C#m
шість шість шість 
E
коли мене не стане
Bm
тіло моє пряне
F#m                                                 E
в космос запустіть…… в космос запустіть

все як колись - ці стіни старі ця підлога затиснута в лінії
на третій від сонця планеті де кожен за себе воює і я
зриваючи ще недостиглі в чужому садку дрібні яблука
чекаю весни може літа а може і світу кінця

все як в людей - чиясь випадкова від радощів усмішка
злетіла пелюсткою й мовчки в волоссі моїм зажила
то Бог усміхався і я під своєю подушкою
тримав цілий космос на третій від сонця планеті
де музика штормом розносить усі прибережні міста..